Військовий історик назвав два ймовірні сценарії конфлікту в Тайванській протоці
Доктор Ерік Сетцекорн в інтерв'ю The Diplomat окреслив раптову атаку на віддалені острови та морську блокаду як найвірогідніші варіанти дій Китаю.
Військовий історик доктор Ерік Сетцекорн в інтерв'ю виданню The Diplomat назвав два найбільш вірогідні сценарії можливого конфлікту в Тайванській протоці. Це раптова атака Китаю на один із віддалених островів Тайваню та повномасштабна морська блокада.
За словами Сетцекорна, значне розширення військово-морських сил Китаю, а також посилення авіації та сухопутних військ, дозволило китайському керівництву розглядати різні варіанти військових дій. Раптовий напад на острів, наприклад, на Пратас, що розташований лише за 150 миль від китайського узбережжя, або на острів Тайпін, який перебуває за 930 миль від тайванського порту Гаосюн, змусив би армію Тайваню діяти в районах, де авіаційну та морську підтримку вкрай ускладнено.
Як партійна армія стала демократичною
Історик також простежив ключові етапи трансформації збройних сил Тайваню. Першою переломною подією стала криза в Тайванській протоці 1958 року, яка показала, що армія є злагодженою та боєздатною силою. Другим важливим етапом стало ухвалення Закону про національну оборону 2002 року, який завершив перехід від однопартійного домінування Гоміндану до позапартійної цивільної оборонної структури. Закон вимагав, щоб міністр оборони був цивільною особою, і закріпив нейтралітет військовослужбовців.
Сетцекорн пояснив, що після 1949 року і до 1990-х років армія Тайваню була інтегрована в партію Гоміндан як ключовий елемент авторитарного правління. Офіцери були зобов'язані бути членами партії, а військова підготовка включала партійну пропаганду. Лише з 1980-х років армія поступово перетворилася на аполітичний інститут, який відображає демократичний розвиток Тайваню.
За словами історика, до агресивнішої позиції Китаю після приходу до влади Сі Цзіньпіна адаптувалися через зміцнення єдності цивільного населення та військових, а також через оперативний зсув у військовому плануванні. Адміністрація Цай Інвень просувала Концепцію загальної оборони, яка наголошувала на асиметричних методах ведення війни, зокрема на оснащенні флоту малими малопомітними кораблями та морськими мінами замість великих фрегатів. Також Тайвань з 2014 року розвиває програму будівництва власних підводних човнів, перший з яких, «Хай Кун», був спущений на воду для випробувань у 2023 році.
Джерела
- The Diplomat: The Evolution of Taiwan’s Military