Питання на логіку та банальну ерудицію: що в першу чергу повинна придбати типова українська лікарня в розпал пандемії коронавірусу? Мабуть, хоча б елементарний (а бажано повноцінний) захист для свого ж персоналу. Це – аксіома. Вітчизняні ж реалії, здається, не зможе побороти жоден вірус і жодна болячка. Вони укріплені міцно і надовго.

Одеса. Інфекційна лікарня. Наприкінці березня, коли в усіх регіонах вже нагально постало питання фінансування медицини, цей заклад зареєстрував у системі Прозорро 33 тендерні процедури на суму 6 мільйонів гривень. Безпосередньо боротьби із пандемією стосувався лише один тендер, мали тести придбати. Та і його чомусь скасували.

Меблі із утричі завищеною ціною, "золоті" таблички на двері вартістю 1000 гривень, столи, тумби, дивани, кухонний гарнітур, стільці та шафи – ось що потрібно знати про протидію коронавірусу в українських умовах. Трагізму ситуації додає той факт, що всі закупівлі – неконкурентні, адже оформлені у вигляді прямих угод із постачальниками. Більше того, третина з них коштувала понад 200 тисяч гривень, однак тут також задіяли переговорну процедуру. Обґрунтовували це (увага!) необхідністю боротьби із Covid19.

Великі міста – великі гроші, але не відставати від модних тенденцій намагається і провінція.

Черкаська область, Золотоноша. КНП "Золотоніська районна багатопрофільна лікарня". У цьому містечку та районі довкола станом на 8 квітня хворих немає, тому "зайві" кошти керівництво закладу також вирішило витратити на дуже необхідні речі в плані підготовки до епідемії – нові вікна, косметичний ремонт відділення у сусідньому селищі, а також на ліжка. У цій лікарні вирішили не надто нахабніти, тому всі суми допорогові. Але й на кожному із пунктів варто спинитись окремо.

Вікна – навіть не обговорюється. Дуже важливий елемент протидії коронавірусу. Ледь-ледь не дотягнули до "порогу" — 198 тисяч гривень. Ремонт паліативного відділення у селищі Пальмира – 98 тисяч. З цього приводу днями обурилась група міських депутатів, навіть написавши відкрите звернення до керівництва закладу. Річ у тім, що протягом останнього місяця головний лікар Сергій Примак оббивав пороги кожної сесії і міської, і районної рад, вимагаючи додатково фінансування у зв’язку з епідемією. Кошти знайшли обидва органи самоврядування. Аж ось – неприємна несподіванка.

Окрема тема – 10 ліжок на суму 164 тисячі гривень. Начебто й блага справа, адже кількість пацієнтів протягом наступних тижнів передбачити складно. Але є одне "але". Рік тому міська рада пропонувала лікарні безкоштовні (!) ліжка від партнерів із Німеччини. Відмовились. Добру не пропадати, тому ними нині користуються відвідувачі амбулаторій сімейної медицини. А ось чому безкоштовне не беремо, а тендер оголошуємо – тут питання навіть не риторичне. Наводить на негарні роздуми.

Якщо одеська лікарня робить свою справу надважливих антикоронавірусних закупівель мовчки, то керівництво золотоніської – ще й, як-то кажуть, огризається. У відповідь на депутатське звернення, головний лікар оприлюднив свою "відповідь Чемберлену". Головний лейтмотив – "нешановні депутати" та "вам ще до нас доведеться звертатися". Власне, саме з цієї причини більшість жителів міста та району побоюються висловлювати свою думку про лікарню відкрито. Лікарню, "слава" про яку навіть до обласного центру доходить. Ба, більше, чимало місцевих просто намагаються медичні послуги отримувати у сусідніх населених пунктах – Черкасах, Чорнобаї, Червоній Слободі.

Замість конкретної відповіді за фактами, головний лікар вирішив відвести від себе інформаційний удар звинуваченнями міської влади, що десь та колись, три роки тому, ці нехороші люди відмовилися створювати спільний центр сімейної медицини. Чесно кажучи, дивлячись на такі підходи, ми б теж відмовилися. Тим часом, звичайний пошук в інтернеті видає результат чіткий: амбулаторіям "первинки" у Золотоноші позаздрили би чимало українських міст. Ось і відповідь.

Єдина ж спроба апелювання до депутатського звернення – закупівлі, мовляв, були плановими, затвердженими давно. Можливо керівництво лікарні і вважає своїх пацієнтів "недалекими", але ж не в такій мірі. Надворі 2020-й рік. Кожен, хто цікавився цим питанням, прекрасно знає процедуру системи ПроЗорро. І кожен знає, що жодних "планів" та "п’ятирічок" тут не існує. Є потреба – відмінили тендер, або не реєструйте його взагалі. А потреба є, чи не так? І дуже правильно у своєму спічі написали місцеві депутати – дивіться, мовляв, щоб з такими підходами до управління в час пандемії, вам було кого лікувати у відремонтованому відділенні.

Хоча ми б на місці депутатів не звернення відкрили писали, а заяви. До відповідних органів. Так, мабуть, дієвіше.

Єгор Назаренко, Багнет