Історик Петро Білян розповів, як попередні пандемії впливали на суспільний розвиток. Назвав книги про зміни, які спричинюють хвороби.

"Як на мене, такі книги варто читати не під час епідемії, а до того. Було б добре, якби представники нашої політичної еліти читали й мали уявлення, в якому суспільстві та на якій планеті ми живемо, що віруси – це наш давній супутник", — каже дослідник в інтерв'ю для "Радіо Свобода".

Насамперед радить працю біолога і географа Джареда Даймонда "Зброя, мікроби і сталь". У ній автор пише, що пандемії, епідемії – це вічні супутники людства, з якими доведеться співіснувати.

"Даймонд порівнює переваги різних цивілізацій та намагається дати відповідь на питання, яким чином європейцям, євразійському континенту вдалося вирватися в технологічному розвитку, — розповідає Білян. — І однією з таких причин було те, що тут епідеміологічна ситуація була набагато складнішою та гіршою. Пандемії наштовхнули Європу на те, що вона була вимушена в містах навести лад: почистити їх, упорядкувати, підвищити рівень гігієни".

Важливою історик називає і працю французького філософа Фернана Броделя "Ідентичність Франції", де подекуди розказано, як епідемії та боротьба з ними змінювали країну. Від епідемії чуми вимерло до третини населення, але становище тих, хто вижив, покращилось.

"Європа почала більше орієнтуватися на використання техніки, вони почали отримувати більше доходів. Стався технологічний ривок – починають розвиватися технології, мореплавство. Це дало європейцям змогу випередити Схід".

Білян вважає, що різні країни, зокрема і східні, переживали епідемії та використовували їх наслідки по-різному через відмінні системи організації влади та рівень тиску на суспільство. Наголошує, що тодішню європейську свободу та пристосованість не можна порівнювати із жорсткою владною вертикаллю Китаю.

"Якщо провести певну аналогію з чумою, то приватний бізнес у нас адаптується до викликів коронавірусу краще за наші державні інституції. Приватний сектор забезпечує маски й готовий забезпечувати дистанцію між людьми, він функціонує. А державний сектор неначе працює на те, щоби паралізувати всю економіку, щоб вона зупинилася й стояла".

Важливим автором історик називає американського соціолога Питирима Сорокіна. У його праці "Людина і суспільство в умовах лихих часів" також згадано про вплив епідемій та інших факторів на поведінку людини.

"Він пише, що під час епідемії виникає запит реорганізувати суспільство інакше, на активнішу роль держави. Так було завжди і під час чуми, і під час віспи, будь-яких епідемічних захворювань держава завжди втручалася в це. Вони ставали поштовхом, щоб держава ставала ефективнішою".

Білян наголошує, що людство, попри велику кількість жертв, все-таки віднаходило можливість надати допомогу, правильно розподілити ресурси і знайти рішення, які допомагали адаптуватися й вижити. З одного боку, під час епідемій зростає схильність до аморальних учинків. З іншого боку, є приклади самопожертви, коли під час епідемій люди поводяться шляхетно, і це допомагає в таких ситуаціях.