Як так трапилось, що в епідемію коронавірусної інфекції Україна вступила без Державної санітарно-епідеміологічної служби? Більш того, такого центрального органу виконавчої влади в Україні досі немає, через що заступник міністра охорони здоров’я Віктор Ляшко, який називає себе «головним державним санітарним лікарем», насправді ним не є. У цьому нескладно пересвідчитись, зазирнувши в Положення про Міністерство охорони здоров’я України: там немає такої посади як «заступник міністра – головний державний санітарний лікар». І бути не може, оскільки, відповідно до статті 32 Закону України «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення», головним державним санітарним лікарем України за посадою є голова Державної санітарно-епідеміологічної служби, якої наразі немає, при цьому Держсанепіслужба повинна бути окремим від Мінохоронздоров’я центральним органом виконавчої влади, повідомляється на Telegram-каналі.

Що ж стосується Державної санітарно-епідеміологічної служби України, то її ліквідовували двічі: спочатку Постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року Держсанепідемслужба була приєднана до Державної інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державної ветеринарної та фітосанітарної служби. Необхідність такого кроку тодішній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк пояснював тим, що Держсанепідемслужба є ледь не головним гальмом на шляху розвитку малого та середнього бізнесу й що реформа державного управління має полягати в забороні перевірок готелів, закладів харчування, промислових підприємств тощо з боку Держсанепідемслужби, органів пожежного чи екологічного нагляду.

Але Професійна спілка працівників охорони здоров’я України негайно по тому звернулась з адміністративним позовом і постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року в справі №826/19610/14 абзац 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» в частині реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби України був визнаний протиправним і скасований.

Тоді Постановою від 29 березня 2017 р. №348 Кабінет Міністрів України вже не просто реорганізував, а взагалі ліквідував Держсанепідемслужбу, поклавши її повноваження на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів завдання. При цьому зміни усі спроби лікарів-епідеміологів домогтись у судовому порядку відновлення Держсанепідемслужби були марними й коли в Китаї вже буяла епідемія коронавірусу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду поставив остаточну крапку, відмовившись скасовувати зазначену постанову Кабміну.

Але знищити Держсанепідемслужбу тодішній владі здалось замало – треба було ще й покарати норовливців, які насмілились подати голос проти ліквідації системи забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення. Тому після того, як у лютому 2016 року санітарні лікарі через суд домоглись відновлення діяльності Державної санітарно-епідеміологічної служби України, Кабінет Міністрів (себто Арсеній Яценюк і Арсен Аваков) доручив НАБУ «провчити» лікарів-епідеміологів перед тим, як ліквідувати цю службу повторно.

30 червня 2016 року директор НАБУ Артем Ситник провів брифінг, у ході якого з гордістю рапортував, що у власних службових кабінетах без дозволу суду (тобто, з брутальним порушенням Конституції України) затримані головний санітарний лікар України Святослав Протас і начальник департаменту Держсанепідемслужби Олександр Чепурний. Як пояснив директора НАБУ, «керівник Держсанепідслужби України надав злочинну вказівку ряду директорів відповідних державних обласних установ, згідно із якою останнім та їх заступникам буде виплачено премію до Дня медичного працівника у розмірі двох місячних посадових окладів, один з яких вказані особи можуть залишити собі, а інший повинні передати йому». Невдовзі обидва підозрюваних були взяті під варту, а в 20 регіонах України НАБУ одночасно провело 44 обшуки в обласних санітарно-епідеміологічних станціях та вдома в головних санітарних лікарів областей, яких Ситник публічно, через сайт НАБУ, пригрозив кинути за ґрати.

Саме завдяки Ситнику, який розгромив організаційну структуру Державної санітарно-епідеміологічної служби України та вдягнув кайданки на її керівників, тодішній владі й вдалось відносно безболісно ліквідувати Держсанепідемслужбу. Щоправда, після спалаху епідемії коронавірусу Кабмін терміново оголосив заступника міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка «головним державним санітарним лікарем» і зібрався відновити в Україні Державну санітарно-епідеміологічну службу (хоча, за законом, треба було спочатку створити Держсанепідемслужбу та призначити його керівника, який автоматично стає головним державним санітарним лікарем). От тільки скільки це займе часу та в яку суму обійдеться?

Що ж стосується кримінального провадження відносно головного санітарного лікаря України та начальника департаменту Держсанепідемслужби, то після того, як залякані санітарні лікарі змирились з ліквідацією Державної санітарно-епідеміологічної служби, 1 березня 2017 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура тихенько закрила справу за відсутністю в діях Протаса й Чепурного складу злочину.

Втім, при проведенні масових обшуків детективи НАБУ загубили внутрішню інструкцію, яка була розроблена керівником Головного підрозділу детективів Андрієм Калужинським і містила докладні вказівки, як треба фальсифікувати справу.

Зокрема, в інструкції зазначено, що в результаті кожного обшуку детективи повинні вилучати не менше 3 тис. доларів США (не залежно від того, чи виявлені такі гроші насправді), примушувати свідків «добровільно» давати покази без участі адвокатів, примушувати свідків підписувати фразу, що вони погоджуються давати покази без вручення повістки за три дні до допиту, примушувати свідків «добровільно» приїхати в Київ, при цьому «під час поїздки виноситься мозок: все записано, всіх слухали, 72 години в тюрмі без варіантів…»

Але найцікавішою є вказівка зробити в протоколі допиту навмисну помилку, потім цю помилку виправити й примусити свідка наприкінці протоколу написати «виправленому вірити». Це дозволить у наступному вносити зміни в протокол без відома свідка та фальсифікувати матеріали справи. Більш того, в інструкції прямо сказано, що в разі, якщо в ході обшуку не було вилучено якийсь передбачений ухвалою суду документ, то цей документ згодом треба буде підкласти під протокол допиту свідка з обов’язковою вказівкою, що свідок, начебто, видає його добровільно.

Тому глибоко помиляються ті, хто стверджує, що за п’ять років своєї діяльності НАБУ не зробило геть нічого. Насправді Ситник примудрився не тільки проїсти понад 5 млрд. грн. з державного бюджету, не тільки знищити Державну санітарно-епідеміологічну службу України, але ще й залишити по собі ось таку інструкцію, яка навіки увійде якщо не в аннали, то, принаймні, анали юридичної думки.