Рішення про відставку керівників Державної податкової служби та Митної служби Сергія Верланова і Максима Нефьодова не виглядало б таким анекдотом, якби вимога про їхню відставку не була б одним із головних пояснень доцільності відставки міністра фінансів Ігоря Уманського, призначеного на цю посаду за кілька тижнів до свого власного звільнення і відправленого у відставку за кілька тижнів до звільнення тих, кого він намагався звільнити. Втім, тепер Уманський — радник неформального віце-президента країни Андрія Єрмака, а до Нефьодова приходять з обшуками, пише на своїй сторінці у Фейсбук Віталій Портников.

З цього можна зробити прості висновки.

Перший — у владі триває кадрова чехарда, обумовлена ​​нездатністю як голови держави, так і представників його оточення до вироблення критеріїв відбору професіоналів і неповагою до процедури, без якої будь-яка держава перетворюється на посміховисько.

Другий — навіть ті пристосуванці в професійному середовищі, які сприйняли обрання Зеленського в якості політичного ліфта, не можуть не помітити, що ніякого ліфта немає. А є підлога, на якій об будь-якого з них із задоволенням витруть ноги. І це стосується всіх — і тих, кого вже вигнали, і тих, кого скоро виженуть.

І третій — немає ніякої кризи управління державою. Тому що немає управління.